14

Власне.

._.

Хочу додати дві попередні тези.

1) Передивляючись повтори, дякуючи Кінтамаямі та НаттоСумо, я відмітив (кілька разів), що загальноулюблений увалень Атаміфуджі виходить на дохьо з не туго затягнутим поясом-маваші. Що з того? А те, що це мухльовка. Хоча я заслужено нарікав на неспроможність Хошьорю виглядати як йокодзуна, я можу частково вибачитись перед ним, тому що, беручи захват маваші близько до центру тяжіння пана А, він, раптом, знайшов свої руки десь під його пахвами. І зусилля (величезні) щось зробити пропали дарма (уявіть, що ви намагаєтесь вилізти з глибокої купальні, спокійно хватаєте зручний і міцний металевий поручень, який, р-раз, й швидко утікає в невідомому напрямку та ще й відокремлюється від стінки на гутаперчевій мотузці). І це не перший випадок, і не поодинока мода. Свого часу немало рікіші ускладнювали завдання своїм опонентам. Такі речі не заборонені явно, але це також, кх, неетично. (Іноді це набагато вірніше допомагає перемогти, ніж захват волосся, але це таємна лажа, й ніхто Атамінчика середніми пальцями не закидує, бо ніхто нічого не бачить; та — це не костюми в стрибках з трампліна, в сумо летючі маваші дисквалу не підлягають).

Я сподіваюся, що Шіші бачив це — й зробив висновки.

2) Все те, що я казав про травму Аонішікі. І навіть більше. Я можу повторити в бік Оносато. Не тому, що я його шанувальник, аж ніяк. Суто з гуманістичної точки зору.

Дивіться. Вони заявляли, що в нього пошкодження суглобу (обертальної манжети?) лівого (?) плеча, щось таке. Серйозна травма, яка обмежує не тільки спортивну діяльність, а й побутове функціонування. Я знаю все це, бо в мене є травми не тільки колін, а й такої ж самої штуки…

Вони відмовилися від оперативного втручання. Хто це вирішував? Пан Кіса? Не відомо. І начебто заявили про повне одужання. За енний турнірний проміжок часу, який Оносато пропустив. Але не скидається на це. Моя думка: а) він відчуває фізичний дискомфорт і не може працювати на повну силу, з повною віддачею, безоглядно, що називається. б) в нього нашарувалась на все це психологічна проблема побоювання повернення «великого болю». Це розповсюджений розлад у людей, які пережили важкі хвороби чи травми [не кажучи вже про поранення, так?, але для них там це не актуально, на відміну……]. І він не виглядає більше кремезним і самовдоволено-впевненим, як на початку його кар’єри. Він наповнений страхами. А це дуже погане паливо не тільки для великого чемпіона.

А ще я припускаю, що його просто виштовхали на дохьо раніше, ніж треба з медичних показників. З різних причин, перша з яких — заповідний інтелект його шішьо. Я не кажу, що Кісеносато — дуракъ, але його уявлення про фізіологію базуються на старих сумошних постулатах, головний з яких, «дохьо лікує всі хвороби, починаючи з переломів»… До цього додається побоювання «Комітету з йокодзунських справ», чиї гнівні старечі буркотіння в ієрархізованому японському суспільстві швидко підживлюють «громадську думку». А це все гроші. Великі гроші. Йокодзуна повинен йокодзунити. Й жодних цвяхів! І т. д.

Можна лише надіятися, що його молодий та здоровезний організм зможе перелопатити все це дрімуче лахміття — і повернутися на шлях дай-йокодзуни. Якщо інакше. Уф. Вони з Хошьорю парочкою будуть водити це му-му ще завзятіше, ніж пізні Хакухо з Какурю. Ті, хоча б, робили й зробили своє й-ке діло, особливо Хакухо. А ці хлопчики занадто рано почали посипати пісочком глину.

._.

Мабуть третя теза…

Уф. Сумошне широченне комьюніті (чи просто розкиданий нашим чудесним світом набір любителів даного культурно-бойового мистецтва) зазвичай (як і решта подібних захоплень) несе в собі величезну брилу фанатичного пуризму. Ну, ось, ця ситуація з Аонішікі та волоссям Гоноями. Навіть там… десь якийсь японський журналіст провів власне розслідування, допитав голову шимпанської комісії, голова сказав: «що ми не відчули, що це було хансоку». Все, здавалося б — питання вичерпане. Але ніт. Пройшло три, вже чотири дні, а я продовжую натикатися на праведний гнів абсолютно безпомилкових і безгрішних індивідів. Особливо тих, хто до дня 11-го вставляв у свої постики й твітики молитовно складені долоньки — щодо збору Аонішікі 10 необхідних перемог та повернення в озекі. Дійшло до того, що ізраїльські фанати пишуть: =надіюся, він буде спокутувати це у Ієшуа= — уявляєте собі цей багатошаровий рівень презирливої зневаги, якщо приплели й улюбленого Ісуса.

Джіз…

Даремно він це зробив, треба знати природу сучасного гомо інтернетуса. Чи гомо хейтуса.

Я вважаю, що втручання в буклі Гоноями було зроблено Аонішікі в запалі боротьби, в знервованому стані, під великим тиском. Це була помилка, за яку його не було прилюдно крусифіковано. Іноді так буває. В принципі, він був покараний за це наступного же дня, безпорадно та дуже болісно програвши Котошьохо (тому що його травмована нога потрапила на вельми невдалу ділянку тавара, і біль та незручна позиція завадила йому відреагувати миттєвіше). Чого вам ще? — Мало.

Цікаво, що ніхто не замітив (і не загорівся полум’ям істини), коли в поєдинкові Енхо та Точітайкая — Точі та цей кай навмисне намагався зігнути лікоть Енхо в зворотній бік, як це, свого часу, зробив Горила Кайо по відношенню до Тойоношіми (успішно, чим за великим рахунком надломив кар’єру Тойо). Тільки у Точітайкая немає такої звіриної сили, як у нашого улюбленого озекі. І тим не менш, Енхо було дуже боляче. Й все це було не те що =неспортивно=, це було фактично нанесення фізичної шкоди здоров’ю іншої людини. І, в певній ситуації, таке може розглядатися як карний злочин.

Але, наскільки я пам’ятаю, Кайо теж ніхто особливо не журив за те, що від насправді зламав Тойоношімі руку. ..Зійти з рук, гх, може навіть вбивство, в процесі тренування чи виступу. Просто.. нормальний виробничий процес. Але це все кошерно — та виконується по неписаним і нечитаним віковічним правилам.

Алілуя.