Пшш

Якщо вже за великим рахунком, це не заслуговує не тільки окремої публікації, а й, в принципі, згадування.

Вся ця гігантична справа Ісегахама (той випадок, коли прийнятна манера невідмінювання японських імен та прізвиськ стає у нагоді для точного відмінка)): відсторонення кол. Теруна від виконання с. о., нагнітання видимості розслідування, очікування зразково-суворого покарання на епічному відкладеному засіданні Ради ЯАС… виливається в легке відходження газів.

Ояката Ісегахама знайшов себе сьогодні по обіді не сильно обиженим. Тобто обстриженим. Чи обгидженим? Не сильно.

Колишній Теруноффуу, що підняв во гніві руку по п’яні пляшку на свого учня, отримав пониження на дві сходинки в старечій ієрархії та 10% зменшення зарплатні впродовж 3 місяців усього лишень. Ось такий залишенець.

Бачте, дітки, що значить вчасно себе заложить. Не треба жодного попереднього самоконтролю, вихованості, стриманості, відповідальності, гідного поводження завжди й усюди… Роби, що хочеш, головне потім потанцювати на колінках перед начальством.

Уф.. Гх..

Вони можуть робити яку завгодно міну, що сяє й блищить новеньким п’ятаком. Я вже давно втратив ілюзії щодо сакрального професійного сумо. Але я поздоровляю тов. Теруна із втратою моєї приватної симпатії та поваги. Це, звичайно, річ дрібненька для такого могутнього діяча. Проте, коли-небудь знайдеться та остання краплина, що випариться й зведе їхній віковічний запас саке нанівець. Але, поки що, можна обмити успіх, так, пане І-а?

._.

О, ффф….ааа…къ

Зазвичай в п’яних інцидентах немає жодного «правого». Повна історія такова:

1) На сабантуї була присутня різностатева група шанувальників/спонсорувальників Ісегахама-бея.
2) П’яний Хакунофуджі почав жорстко залицятися до однієї з присутніх дам. … ……
3) П’яний Ісегахама не знайшов нічого кращого, ніж припинити це чим? Ударом пляшкою? Пишуть про ляпас. До чого там пляшка? Звичайно, пляшка тільки і винувата.
4) Ісегахама, проспавшись, повідомив не тільки про себе, а й про Хакунофуджі.
5) Обидва відбулися… навіть без переляку. Про Ісегахаму написано вище, а Хакунофуджі отримав догану від ЯАС, діло не перейшло межі звинувачення у сексхарасменті. Мабуть, домовилися з пані за ці два місяці. Пропозиція, від якої вона не могла відмовитися?

Ця казочка набула ще більш відразливих нюансів.

Хтось скаже, що Терун заслужив на повернення поваги та симпатії.

Трясця…

Я можу лише сказати, якщо Теруну для підтримки дисципліни треба роздавати стусани — його авторитет не коштує й останнього яйця колумбової експедиції. Якщо він зробив це виключно з п’яної люті, не забажавши знайти інших, цивілізованіших аргументів…

З іншого боку, Хакуохо повністю заслужив те, що отримав. Мабуть було й замало? Цікаво, що його з турніру не зняли. На відміну від Ісегахами.

В будь-якому випадку — все для них скінчилося прекрасно. Можна повторити?

···:.:···

Пфф.. Ее.. Взагалі-то, мене не задовольняють ці клаптики офіційних пояснень, що допливли до інтернету. Забагато темних отворів і порожнин. Головна з яких, а був лі мальшегк? Де й коли була використана пляшка, від якої почалася танцюристика з самого старту скандалу? Бо якщо ми будемо казати про ляпас, ну, рікіші отримують їх вагонами кожного дня кожного башьо та кожного джюнгьо, не кажучи вже про закриті тренування в межах школи.

Якщо «по-нормальному», ментор відводить учня в затишний закуток, намагається його урезонити, даючи йому трошки прочуханки, якщо треба… Це виключно особиста справа цих двох індивідів, які мають розібратися самотужки.

Якщо п’яний громадянин бере до рук знаряддя, яке можна кваліфікувати як потенційно небезпечне — як то скляна пляшка… Це зовсім окремий коленкор. І стаття.

Без статті… той самий йокодзуна Харумафуджі, який мав би зараз бути Ісегахамою за всіма показниками, якби не його пульт від караоке… Його виштовхали із сумо в 48 годин. Тому, зважаючи на прецедент, можна було очікувати більш глибокого та вдумливого розглядання ситуації відповідальними старцями. Але — ніт. Чому? Чи має ще вагу в комітетах і радах колишній Ісегахама, який вступився (міг би) за свого фактично прийомного сина — Терунофуджі? Як японський громадянин Терун носить прізвище свого колишнього наставника йокодзуни Асахіфуджі — Сугіноморі…

Я сподіваюсь, що маса питань буде якось роз’яснена впродовж наступних днів.

Справа ісегахамовитих

japan-forward.com

Ну, добре, якщо стисло: перед самісенькім виїздом шкіл в напрямку Осаки, на міжнародну сумошну громадськість обрушилася приголомшлива новина: Ісегахама ояката (безприкладний йокодзуна Терунофуджі) звинувачується в акті насильництва по відношенню до свого… високорейтингового =учня= Хакунофуджі (як всі знають, перейменованого Хакуохо, а ще раніше знаного, як Очіай, все ще молодого і перспективного, відібраного самим Хакухою, тра-ляля).

Мізансцена була розгорнута на тлі пиятики зі спонсорами/пошановувачами, на якій були присутні неназвані грошовики та провідні борці, на чолі зі своїм шішьо Ісегахамою. Бухали-бухали, бухали-бухали, бухали-бухали. І тут… щось колишньому й. Терунофуджі не сподобалося — в словах чи діях Хакуно, господи, фуджі.

Ййй… тут починаються білі плями на протоколі. З’явилася на світ пляшка саке (повна чи порожня), якою і був (чи не був) здійснений енний акт. Але конкретно нічого не ясно. Бо акт насильства є (підтверджено відсутнім усе Хару-башьо на лікарняному Мідоріфуджі! Раптом ухопило кардіо… Раптом… [Емм.., насправді, то був здоровенький (9-6) Нішікіфуджі, так що — все огірком, яхууу!]), знаряддя злочину є, а куди воно було там встрр… цей… Фффф…. Вах. Одне слово.

Далі, Терун, прокинувшись вранці, першим ділом не поповз ковтати шипучі таблетки, а побіг і.. заложив себе у відповідний Комітет ЯАС. Як це, з повинною… Скостити строк. Ну, ви зрозуміли, поки інші свідки та жертва не потекли до органів.

Офіційно, 9-го квітня чекаємо на роз’яснення інциденту в деталях та вердикт Японської Асоціації Сумо щодо пана Т. він же пан І-а..

На момент початку березня, Комітет, попередньо розглянувши справу (на основі повної інформації?), тимчасово відсторонив Ісегахаму від виконання службових обов’язків. Й Терунофу дійсно в громадських місцях в Осаці не мерехтів. Чи був десь інде присутній, невідомо.

Хіба не дур… Ох. Таку потужну трагічно-хепіендну вагому біографію заплямувати на п’яну жопу! Це одне. А друге, не менш важне, будуть казати: а — монгол, що з них УСІХ візьмеш?! А раніше що казали: монгол, та ладно!, подивіться лише на нашого красеня Терунофуджі. Исполін хінкаку!

Проте, усі вболівальники досі гадки не мають, чому саме чудовий і чемний парубок Хакунофуджі попав під панську вожжу?

Сцена за тим столом, яку я одразу ж собі уявив, найкраще виписується в стилістиці життєописів макаренківських «педагогічних» рухів перших років рад. влади. Усіляка там «Путевка в жизнь», боротьба за комуну, виправлення важких підлітків, хто пам’ятає ту муру, той пам’ятає. А Хакуохо навіть типаж такий має. Колоритний. Ось вам експромтний етюд того, що могло тамъ бути. Увага! Сверхбольшая литература.

— А Хакуховский-та был луч-че, — хрипло пробурчал Черныш, взглянул исподлобья на Теруненко, хлестко, будто сплевывая макуху, выдохнул жгучую досаду и снова уткнулся в тарелку.
Сердце Алексея Ивановича облилось кровью и тревогой. Неужели он, направленный самой Партией на работу с трудными подростками, не сумеет приручить и завоевать уважение этих бывших беспризорников и хулиганов, по которым, если бы не его негасимый энтузиазм, если бы не его тяжелый бессонный труд, плакала бы колония и дальние дороги этапами в края вечной мерзлоты? Раненная на колчаковских фронтах рука учителя сама сжала округлую плоть бутылки… Нет, это не наш метод, кричало что-то прежнее, еще гимназическое в душе Алексея Ивановича, но тяготы первой пятилетки закалили его рыхлую интеллигентскую душу и укрепили сердце истинного большевика. Превозмогая привычную боль, он обрушил желтое стекло на кучерявую голову Черныша. Черныш вскрикнул и упал ничком. С колокольным перезвоном ринулась на пол и миска, и горелая пшенная каша рассыпалась как позолоченные бусинки по недвижному тщедушному тельцу бывшего форточника. В столовой воцарилась гнетущая тишина. Но жизненно важная дисциплина была восстановлена. «Авторитет учителя, — горько подумал Теруненко, — требует решительных мер».
— Заканчивайте завтрак, товарищи, — сухо и спокойно произнес Алексей Иванович. — Работа сегодня предстоит большая. Не забудьте убрать… Посуду.
Он повернулся и на негнущихся ногах покинул столовую. В коридоре Теруненко почувствовал дурноту, привалился к стене и, ощупью, словно по-пластунски в тылу врага, принялся продвигаться к двери своего кабинета. Упав на стул, он схватил ручку аппарата и крутанул.
— На проводе, — раздался в трубке глухой прокуренный бас Спесивцева.
— Товарищ председатель, — выдохнул Алексей Иванович, мысленно ослепнув от вспыхнувшего в его воспаленном мозгу образа бритой головы легендарного комбрига. — Пришлите людей. Соответственно… У нас тут… — горло Теруненко заполнила тяжелая огнедышащая лава, перехватив дыхание и сжав грудь учителя, — Несчастный случай.
На две секунды в трубке пропали все звуки, однако, тут же, словно никуда и не исчезало, возникло мощное уверенное дыхание уполномоченного:
— Вас понял. Ждите.
Расстегнув давящий ворот гимнастерки, Алексей Иванович впервые по-настоящему почувствовал, что не справился с возложенной на него задачей. Что дальше будет только хуже. Что исхода нет, и дело всей жизни, великая пролетарская педагогика, останется для него недоступной и непостижимой. И отправят его в архив, в нарукавниках бумажки перекладывать, вместо того, чтобы биться по локоть в крови каждый миг за светлые юные души, за великое будущее молодой республики!
Теруненко в отчаянном порыве рванул ящик стола, с громоподобным треском выломав замок. По полированной столешнице старинного графского гарнитура пошла трещина. Дрожащая ладонь учителя обожглась о ледяную рукоятку именного нагана. Все будет кончено сейчас. Но это поражение… Это небытие, ни памятников, ни школ его имени, ни проспектов, ни урны в кремлевской стене!
— А-алексей И-иваныч, Алексей Иваныч, — в дверях топтался рыжий Худоев, настолько бледный, что веснушки на его круглом лице казались угольной пылью. — Черныш… Он вроде живой еще…
«Живой, — молнией отозвалась душа Теруненко, — значит, поработаем!» Отпихнув трясущегося Худоева, он беркутом ринулся в коридор, в засыпанное золотыми яблоками будущее коммуны! «Площадь точно назовут, — пронеслось в голове Педагога, — может быть, даже город в родной губернии…»

Повесть «За сараем — амбар» полностью опубликована
в №№ с 3-го по 11-й журнала «Забой и обмолот» за 1967 год.

Уривок журнальної сторінки знайдений у літньому клозеті по вулиці 26-й Садовій, діл. №189.

Енхо повернувся

Енхо повернувся в секіторі! Неприкаяний осколок зруйнованої імперії Хакухо, єдиний в Ісегахама-бея, хто зберіг вінтажну «геральдику» свого опального соверена в своєму борцівському імені, Енхо досяг нарешті ліги Джюрьо. Після трьох років, після 18-ти турнірів відсутності. Достойно хвали й поваги. Враховуючи загрозливий характер травми.. та решту факторів, що завжди грали проти найменшого за розмірами секіторі. І, особливо, злиття коханого босса — колишнього Міягіно, який, будемо казати як є, кинув напризволяще всіх своїх хлопців, що шанували і любили його як божество. Але божество їх не захистило, навіть і не подумало. Хоча нині пан Хакухо (громадянин Шьо Хакухо, так в пачпорті записано в нього) в образі американського героя сухого закона, висловлює консьорн з приводу того, що нехороший Терун образив (та побив пляшкою???) його улюбленого учня Хакуохо, до якого він навіть додзвонитися не можечки-и…

Й? Де ви були, доне Хакухоне, коли так потрібна була увага ваша та турбота?

Одна справа, що злобливі японські старці довели Хакухо до виходу із речами, інша справа, що він дав їм на це найпрекрасніший привід, просто та елегантно укладаючи болта на школу свою і учнів, порхаючи з квітки на квітку десь в вищих емпіреях. А треба було кожного дня, в тій земній глинистій багнюці, своїм оком і своїми руками (ногами теж, якщо що) ліпити і направляти кілька десятків хлопаків, яких приручив. І захищати їх — як своїх рідних дітей. Бо саме так і положено. А інакше, якщо ти не можеш бути і вчителем, і суддею, і богом, і батьком, не треба братися за за таку справу, як робота з людьми, що невід’ємно від тебе залежать… Зараз вони усі — тодішні міягінці — як відламані гілки. Розкидисту псевдоцугу увезли і пересадили у шикарний парк. А обірване гілля валяється в силосній ямі…………

Еee, чого це я?.. Пхф… розходився. Всім, як завжди. Все пучком, усі задоволені.

※※※※※※※

А ще після нетривалої відсутності на зарплату повернувся Точитайкай. Можна знову точити. А ще Хакуйодзан та (вперше на манежі) Окарю з Тацунамі-бея.

І офіційно підтверджено повернення Кірішіми в озекі. Котодзакура в травні буде 1-м озекі сходу, Кірішіма 2-м озекі сходу, а Аонішікі 1-м озекі заходу (вірогідно). Решта бандзуке буде об’явлена за два тижні до Нацу-башьо.

Кадобан

Складно (поки) сказати, що вплинуло на Аонішікі — чи то занадто відповідальна позиція цунаторі, чи то прихована від громадськості травма, що не дозволила провести турнір на власному рівні. Але маємо. Перший в кар’єрі макекоші, що автоматично перетворюється в перший кадобан для озекі. Ну, що ж, йокодзунство остаточно відкладене на… Та хрон із ним, з тим йокодзунством. Занадто багато ажіотажу навалилося на молодого ще хлопця, який неухильно ставив рекорд за рекордом. Що ж. Тепер треба пройти й трудові будні. Найцінніший досвід життя отримується саме на кам’янистих дорогах, у багнюці і пилюці. Але до цього не так вже близько, поки що утворилася маленька складочка на хайвеї. Нічого страшного. Треба розібратися із собою. Проаналізувати, що пішло не так.

Насправді, втратити позицію озекі не так вже легко. Спочатку кадобан, в якому треба набрати лише 8 перемог. Потім, якщо й це провалиться, утворюється почесне секівакство: 10 перемог — й пурпурне маваші знову твоє. Ті, хто озекі втрачали, мали дійсно великі проблеми, часто комплексні, нерідко незрозумілі. Ось, наприклад, як у переможця Хару-26 колишнього озекі Кірішіми, який, за півкроки до цуни, ухопив якийсь отруйний плющ — і два роки поспіль телепався в кулуарах саньяку, без усілякої користі. Аж до сього моменту. Коли він, з вірогідністю 99.99%, отримає посаду озекі назад.

99.99? …ммм, тому що він програв два фінальні поєдинки, а стариганам це може не сподобатися, навіть незважаючи на юшьо (свято вирішили не псувати, тому є дві риби тай). Можна поставити і просто 50-50, гх. Прєдсєдатєль Хаккаку нині не в дусі (може в дупі щось?), некрасиво наорав вчора на йокодзуну Х., йокодзуна Х. злякався і вперше виграв у Аонішікі, відправивши того у кадобан. Конспірасііі! Насправді, Хаккаку просто недалекий нечуйний невихований мудень, Хошьорю — цілком такий собі йокодзуна, не гірший за багатьох, а Аонішікі не в кондиціях. Таке життя.

[Але Хаккаку не замовка і сьогодні післяобід, кричить в бік Племінника, що =такіє йокодзуни намъ нє нужньі= Це на тлі його славетного наступника дубового Кісеносато та його протеже й. Оносато, котрий починає освоювати лазаретні дивани із задоволенням, доступним лише великим монгольським йокодзунам. Кажете, надлишок хінкаку?].

※※※※※※※

Скажу головне: Аонішікі проявляв характер і одержав низку красивих вольових перемог. Я впевнений, в цілому з ним все нормально. Що конкретно було на Хару башьо? Може прознаємо колись. Зате Два Кубки Поспіль остануться у його біографії. Як і інші рекорди, як й наше вболівання та підтримка. Дякую, Даниле.

О, 23 березня. Сердечно вітаю Аонішікі із 22-м Днем Народження. Рости великим, чемпіоне! ;)

._.

Ага, іще новини зі світу одзумо. Е… Тиёмару укатил. Чійомару, на позиції 1-го в третій лізі сандамме, прийняв рішення завершити шлях рікіші. Крізь роки мого вболівання, це один з найулюбленіших моїх борців. Давно вже він не бував в «зарплатних» дивізіонах, поодинокі успіхи нічого не додавали у його послужний список. 34 роки, 19 років у великому сумо. Дякую, дорогий друже. Спасибі за красиві (і кумедні) моменти. [А.. Щодо Чійомару, я щось не бачу згадувань, що він отримає кабу «тренерську ліцензію», скидається на те, що він, на відміну від молодшого брата, в ЯАС не залишиться. Може це й правильно, хоча працювати штатним оякатою на роздачі якихось-там сувенірів та на розгоні слонів по кліткам — роботка дуже непильна (в смислі — без пилу, без шуму)) й почесна… なお今後は若者頭になります。 — це означає ВОЛЯ. В жопешник той заповідник!] [upd2: складнощі перекладу, Чійо залишається в проф. сумо безіменним молодшим тренером. «Молодий чоловік» — це антонім до всіх цих «старців» із соковитими кабу. ..А можна було уявити, як хороше — стати вільним та ішшо молодим, 34 роки для зовнішнього світу — взагалі пацан зелений — гуляй-вася. Ан — ніт].

Взагалі, тема «інтаїв» потужно піднялась із глибин альпійських хребтів також. Гірські лижі вже офіційно недораховуються багатьох. Печально.. прогнозувати той список пенсіонерів (насамперед — пенсіонерок)), який устаканиться до початку наступного сезону………… Нічого не поробиш. Се ля ві. Гхм.

Другий інтай, він специфічний, подвійний, я б сказав, з флером таким складним і не дуже приємним.. Пам’ятаємо про майже кримінальну ситуацію з підпільним казино, в яке пан Хіденоумі та його цукебіто пан Шіден хаживалі (вибачайте за таке слово)? Довго чи коротко, добром се таки не скінчилось. Обидва так і не оговтались від цього скандалу і майже синхронно завершили свої кар’єри. Що правда (страшне) — минуло майже 5 років з того мутного дільця. Фіг його знає, що воно таке. Але навіть справа, спущена на гальмах, на користь громадянам не пішла. Жаль, чого вже там. Але дурная херня була й буде, і хтось буде за неї віддуватися, часто-густо — не самий винуватий.

А про найсвіжішій скандал п’яного Теруна (оякати Ісегахами в. п.), Хакунофуджі (колишнього Хакуохо) та (загрозливо-незрозумілої-досі) пляшечки з-під саке (яка літала чи не літала, літала, але не приземлялась??) я навіть починати не хочу.

Ох.

Озекі Данило

Тепер офіційно в бандзуке: Аонішікі — озекі!