Хацу — 2025 III

Наші хлопці. 5-1 після 6 поєдинків обидва.

···:.:···

шімпандзе

Хм. Сьогодні відбулася доволі дивна спроба шімпанським буквоїдством врятувати обличчя онука йокодзуни. Чиста перемога Атаміфуджі над Котодзакурою (у якого 5-та поспіль поразка.. замість кошерних 6-0 для цуни) була відібрана колегією суддів у колі. Тому що один із них (був. сек. Котонішікі) оголосив =страйк= до того, як Котодзакура заступив за тавара. Там була справа кількох терцій секунди і кількох сантиметрів інерційного руху. Після напруженої наради «журі» — було об’явлено торінаоші, повторний поєдинок, який, треба думати, повинен був придати друге дихання і психологічне розвантаження діючому озеки. Але Атамін рішуче виграв й другий двобій, поклавши прибор на махінації старців. Молотком. А психосоматичний стан колишнього претендента на перше ієрархічне звання залишився аховим. Кадобан зазивно моргає усіма лампочками.

ганьба

Якщо вже продовжувати, то треба наголосити, що замість реалізації хитрого плану получилася страшенна ганьба. Підсвідома конвульсія старця Асахіями отримала наступні наслідки:

1) Була віднята красива й чесна перемога у молодого борця Атаміфуджі.
2) Було перервано священний ритуал передачі конвертів кеншьо, тобто реальної винагороди, гонорару за блискуче зроблену роботу.
3) Нашорошено величезну тінь на невинуватого заслуженого гьоджі. Суддя на рингу все робив правильно. Але публіка і, навіть, оператори (роблячи укрупнені плани його розгубленого обличчя) підозрювали усіляке нехороше. Чи вибачився потім в кулуарах перед тате-гьоджі ояката Асахіяма — наразі невідомо, а було б не зайвим.
4) Асахіяма, за часів своїх вступів під шіконою Котонішікі, належав до тої ж самої хеї, що й Котодзакура-дід й Котодзакура-онук (не кажучи вже про батька Котоноваку, який є нині головою школи Садогатаке). Це була дійсно ведмежа послуга альма-матері, яка навряд чи добавила чогось позитивного у самопочуття тендітного юноши. Замість одного стандартного позору, Котодзакура пережив кілька таких, включаючи не тільки дві поспіль безпорадні поразки, а усе вищезгадане у комплексі, який, за старих японських часів, міг би привести до серії сепуку (окрім жартів).

Добре, що Атаміфуджі переміг вдруге. Якщо б ні, це була б дуже огидна ситуація, виняткова навіть для такого лівоп’яточного дійства, як сумошна юстиція.